ІСТОРІЯ ВИНИКНЕННЯ ПОСЕЛЕННЯ „САДГОРА"
Минуло 240 років від часу заснування помістя, яке дало початок містечку під назвою Садагура (в 1946 р. воно отримало сучасну назву - Садгора).
Якщо історія лівобережної частини сучасного міста, власне Чернівців, досліджена в багатьох аспектах досить повно та детально особливо Історія Чернівців австрійського, румунського та радянського часу - то історія більш „молодшої"' Садгори й до сьогодні зберігає ще чимало таємниць. Локалізація першоосередку поселення (точніше монетного двору) ще й досі являється „білою плямою" для науковців та дослідників. Історичний розвиток Садагури в перші десятиліття свого існування ще майже не вивчені.
Історія виникнення Садгори тісно пов'язана із заснуванням приватного монетного двору (єдиного, принаймні легального, за історію північно буковинських земель), що карбував монети для Дунайських князівств (Молдавії та Валахії) під час російсько-турецької війни 1768-1774рр. Його функціонування привело до виникнення поселення, яке згодом перетворилося у вже згадуване містечко Садагура, перейнявши при цьому першоназву поселення.
На території сучасного Садгірського району м.Чернівці на сьогоднішній день виявлено понад 35 пам'яток археології, які датуються від часу пізнього палеоліту (40-12 тис. років тому) і до давньоруського періоду (до середини 14 ст.), що дає змогу зробити цілий ряд аргументованих висновків щодо різних сторін історичного минулого даної території та людських спільностей, що заселяли її в той чи інший період.
Історія власне Садгори нараховує два століття з чвертю, а сам населений пункт на перших порах являв собою поселення німецьких колоністів, що виникло внаслідок переселення іноземних спеціалістів та майстрів, яких запросив барон Гартенберг для побудови та обслуговування монетного двору, що випускав монети для обігу в Молдавії та Валахії під час російсько-турецької війни 1768-І774рр.
Вже перші дослідники історії Буковинського краю, австрійські науковці кінця ХІХ - початку ХХ ст., доводять, що приватний монетний двір був заснований в часи російсько - турецької війни в 1771р., та розташувався у містечку Садагура під Чернівцями.
Можна відшукати короткі відомості про монетарню, зображення відкарбованих там монет, характеристику населення, яке працювало на підприємстві. Своєрідним підсумком їх роботи стало перше серйозне дослідження по історії Садогурського монетного двору вченим Й.Полеком. Його праця „Колишній російський монетний двір в Садгорі" була надрукована в щорічнику Буковинського краєзнавчого музею за 1894р.
Для огляду та аналізу політичної ситуації в Європі, що передувала та мала місце в часи 60-70 років XVIII століття і спричинила цілу низку побічних наслідків, серед яких було і те, що була використана нагода для побудови приватної монетарні і заснування помістя німецьких колоністів Гартербергом-Садогурським.
Історичний розвиток Садагури, протягом першої половини XIX століття тісно пов'язаний із наданням її у 1801 році статусу торгово-ремісничого містечка та з функціонуванням тут значних ярмарків по продажу худоби, які допомогли Садагурі посісти одне з чільних місць в торгівлі та ремесла в австрійській Буковині.
Ще з австрійських часів збереглися описи тих найзначніших творінь архітекторів та будівельників, які вважалися ніби візитною карткою містечка Садагура. Впродовж XIX- на початку XX століття тут було споруджено чимало красивих будівель найрізноманітнішого призначення, що й до сьогодні являються окрасою Садгори.
Так за часи австрійського володарювання в містечку було зведено багато культових споруд різних релігійних общин: дві єврейські синагоги, римо-католицький костьол, греко-католицьку та православну церкву.
Окрасою тодішнього містечка були і маєток баронів Мустяц, житло „Чудодійного равина" та деякі інші споруди, а земельно-дендрологічний комплекс, відомий „баронів сад" ще й до сьогодні має значне науково-естетичне значення. Пам'яткою про чисельність колишньої єврейської общини Садагури являється старе єврейське кладовище.
Садгора - з Історичної точки зору порівняно молоде поселення, але виникло воно не на пустому місці, як раніше вважали чимало дослідників, особливо австрійської та румунської пори.
Значне історичне минуле мають також Рогізна, Ленківці та Денисівка, околичні села містечка Садагори. Ці дані хоча і цікаві, але вони мають досить поверхневий характер. По-справжньому наукові археологічні дослідження на території сучасного Садгірського району м.Чернівці почалися тільки за останні декілька десятиріч.
Провідні буковинські археологи та краєзнавці, такі як Б.О.Тимощук, С.В.Пивоваров, П.Чеховський, Ю.О.Карпенко та ін. доклали чимало зусиль для археологічних та 7 історичних досліджень минулого рідного міста. На території Чернівців виявлено і обстежено понад 80 археологічних пам'яток, що відносяться до різних історичних епох. Вони свідчать про постійне заселення людиною території міста, починаючи з часів палеоліту. Зокрема на території Садгори та її околиць виявлено і досліджено на сьогоднішній день понад 35 археологічних пам'яток.
Територія сучасної Садгори в своєму історичному існуванні була майже постійно заселена представниками тих чи інших людських поселень.
Садагурський монетний двір був заснований польсько-німецьким підприємцем-фінансистом П.Н.Гартенбергом-Садогурським весною 1771р., під час російсько-турецької війни, для карбування мідної монети, яка мала б ходити на території Молдавського та Валахського князівств, окупованих на той час російськими військами.
Садагурська монетарня діяла протягом 1771-1774рр., відкарбувавши за цей час так званої молдаво-валахської монети на загальну суму близько 700 тис. крб.
Статистичні дані початку XX століття показують, що територія Садагурською судового повіту становила 459,5 км2, населяли його 43222 жителі. Цікаво, що деякі села, які були підпорядковані Садагурі по чисельності переважали сам адміністративний центр. Наприклад, населення деяких сіл в той час становило: Нова Жучка - 3035 чол., Стара Жучка - 3988, Рогізна - 4332, Слобідка - 914, Топорівці - 5483, Раранче - 5168 душ (населення Садагури - 4592 жителі).
Говорячи про чисельність різних релігійних общин, необхідно сказати, що найбільші із них мали свої культові споруди, які були в різний час побудовані в Садагурі. Ще наприкінці першого десятиліття XIX ст. було зведено костьол св. Анни (знаходиться по сучасній вул. І.Підкови - 10). В цей же час почала будуватися й православна церква, яку закінчили. ( вул.Демократична, 5).
Ці всі вищеописані будівлі являлися окрасою Садагури австрійської пори і збереглися до нашого часу. Правда, деякі із них, особливо синагога та житло равина, потребують капітального ремонту та реставрації. Швидкий розвиток Садагури після 1801 року, коли вона отримала статус торгово-ремісничого містечка та функціонування в 1811 -1848 рр. великих садгірських ярмарків по продажу худоби підняли її до рівня одного із найважливіших центрів торгівлі та ремесла австрійської Буковини.
З цього часу відбувається швидкий розвиток Садагури, яка згодом перетворюється на один із провідних центрів торгівлі та ремесла Північної Буковини.
Садагура австрійської пори в своєму розвиткові в різні часи займала неоднакове становище в політико-адмністративному устрої австрійської Буковини піднялася зі становища залежного сільця до рівня адміністративного центру судового (а в деякі часи і політичного) повіту.
Чисельність населення містечка на кінець XIX - поч. ХХ ст. становила біля 5000 мешканців, переважно євреїв.
